Червень 24, 2017

Олександр Ярославський: Мені все одно, ринок котитися вниз або злітає вгору. Головне, щоб не стояв на місці

грудень 25, 2010    Інтерв'юРаспечатать эту статью

Олександр Ярославський: Мені все одно, ринок котитися вниз або злітає вгору. Головне, щоб не стояв на місці

Продовження інтерв’ю Української Правди з власником Укрсиббанку, група DCH и клубу “Металіст” Олександром Ярославським. Першу частину читайте тут: Олександр Ярославський: Де я, а де політика? “Я простий український хлопець з Харкова”.

Існує інформація, у вас є великі обсяги готівкової валюти. Якщо говорити про ризики розвитку економіки – у разі нового витка кризи, що ви будете робити?

– Наживати гроші. (Сміється) Головне, щоб ситуація не стояла на місці, щоб був рух або туди, або сюди.

– Який рецепт від Ярославського, щоб зберегти свої гроші?

– Вставати раніше, о шостій годині ранку, і раніше лягати. Весь день продуктивно працювати.

– З почуттям гумору у вас усе гаразд. Ви аналізуєте ситуацію – коли в Україну можливе відновлення економічного зростання?

– Воно йде. Що, хіба на вулицях стало менше “Мерседесів”?

– Це тіньова економіка.

– Яка різниця, тіньова чи ні? Люди потихеньку відучуються ходити на червоний колір. Колись відучаться.

– Існує думка, що зараз ситуацію утримують до виборів, а після них буде повний крах.

– Я не живу від виборів до виборів, я вам відверто кажу ще раз. Для мене цікаво, коли ситуація не стоїть на місці. Мені байдуже – чи котиться вона вниз або летить вгору. Є можливість заробити і на тому тренді, і на тому.

– Які прогнози щодо ринку нерухомості?

– Поки ніяких позитивних передумов я не бачу. Ринок стоїть і буде стояти.

– Скільки у вас загалом майданчиків по країні?

– Дві в центрі Харкова і два в Києві – на Подолі, це колишній цегельний завод “Керамперліт”. Там я планував бізнес-центр і навіть підготував проект. А другий майданчик в Києві – проект “Поділ-Бізнес-Парк”.

Я їх вчасно заморозив і думаю, що найближчі три роки нічого там робити не буду. До тих пір, поки не з’явиться банківське кредитування під будівництво.

– Хімія ж теж упала, будівництвом ви не займаєтеся. Який у вас зараз основний бізнес?

– Торгуємо цінними паперами. Хоча рівень дохідності впав у рази.

– У зв’язку з кризою в рамках вашої групи DCH була проведена якась оптимізація?

– Звичайно. Було серйозне скорочення, оптимізація, мінімізація. Хоча ми й так не були роздуті.

Ярославский. Справа от него - владелец химзавода "Стирол" Янковский. Фото пресс-службы президента

Ярославський. Праворуч від нього - власник хімзаводу "Стирол" Янковський. Фото прес-служби президента

– Свого часу ви купили банк акції “Надра”, проте потім продали. У чому був сенс цієї операції?

– Це була спекулятивна операція – я купив 24%. А потім Єремеєв і його партнери в банку викупили це пакет акцій назад.

– Закінчив банк “Надра” сумно. У чому була їхня помилка?

– У тому, що вони мені його не продали. Я не жартую – я запропонував їм продати весь банк. Тоді цей бізнес був на підйомі, були всі можливості на ньому добре заробити. Банк тоді можна було добре упакувати і продати іноземцям. Але власники “Надра” пізно кинулися. Вони, по-перше, погані керівники, а по-друге – погані бізнесмени. Що, в принципі, одне й те саме. І я не знаю, скільки зараз цей банк коштує.

– Завдяки чому Укрсиббанк вистояв? Де ви не допустили помилки?

– Я не допускав помилок ніде. Цей банк я купив, коли в нього була одна будівля в місті Харкові.

– Укрсиббанк ви купили в Олега Таранова?

– Так, у Олега Таранова в 1995 році, за 20 тисяч доларів. Він попросив великі гроші. Я йому сказав: “Я тобі плачу за цей продукт стільки-то. (Ярославський акуратно взяв у руки білий листок паперу і склав вдові ). Якщо виявиться, що це не такий продукт, як ти кажеш, а менший (Ярославський склав листок ще раз у два рази ), то ти мені різницю в грошах повернеш “. А банк виявився не тільки не такий, як він описував, а взагалі ось такий ( Ярославський в черговий раз склав листок, і у нього в руках виявилася папірець величиною в сірникову коробку ).

Довелося йому повернути майже всі гроші, і ми розійшлися за 20 тисяч доларів. Таранов був дуже задоволений, що ще доплачувати не довелося за мої моральні витрати.

– “У ліс” ви його не вивозили?

– У ліс? (Сміється.) А що, я його на пікнік мав вивезти?

– Який пакет акцій в “Укрсиббанку” у вас залишився після продажу BNP Paribas? Не збираєтеся з нею розлучитися?

– У мене 20%. Цього достатньо для того, щоб вести справи. Фактично французи мене умовили залишитися, щоб займатися на Україну цим сегментом.

– Скільки Укрсиббанк отримав рефінансування від НБУ під час кризи?

– Якісь копійки, якщо порівнювати з іншими.

– Копійки? За нашою інформацією – більше півмільярда!

– І що, це хіба великі гроші? Інші отримали і по 4, і по 6 мільярдів гривень.

– Чи доводилося домовлятися про відкати?

– Я в цьому не брав участі. Є Сергій Наумов, голова правління Укрсиббанку. Я ж з банківських питань ні з ким не зустрічався.

Ярославский и Ющенко. Фото пресс-службы президента

Ярославський і Ющенко. Фото прес-служби президента

– Ви вважаєте, політика Нацбанку була грамотною?

– Я не коментую політику Нацбанку. А то у нас хто її тільки не коментує – і зубні техніки, і двірники! Я не хочу, щоб мої висловлювання негативно не відбивалися на бізнесі. У моїй справі тільки я один знаю, як знайти правильний вихід з ситуації важкій ситуації, наскільки б вона критичною для когось не була.

Хочу бути партнером тільки з самим собою

– У вас є кілька правил, які вам допомогли в житті заробити гроші?

– Мій основний девіз – якщо на щось зважився, то повинен йти до кінця, а якщо ти дав слово – то повинен це виконати. Навіть якщо задум мав негативний ефект, треба його закінчити і підписати фінальні документи. Мені один набагато солідніший партнер на зорі моєї юності сказав: “Саша, веди бізнес так, щоб ніколи не залишалося права вимоги до тебе”.

Сьогодні ти на хвилі успіху, плюнув на людину або поставився до нього зверхньо і не розрахувався. А завтра все може помінятися.

– А от багато хто якраз вважають, що ваш партнер Ігор Коломойський усіх кидає. І від нього навряд чи почуєш правило, що потрібно завжди йти до кінця, навіть собі на шкоду.

– Я б так не сказав. Хоча Коломойський мені колись говорив: “Моє правило – це відсутність всяких правил”. Але в наших взаєминах ніколи не було такого, щоб він чогось не виконав.

– Ви співпрацювали з Віктором Пінчуком?

– З Пінчуком? Ні, ніколи. Де я з ним міг співпрацювати?

– Може бути, в “Київстарі”?

– Пінчук ніколи не був акціонером “Київстару”. Там був Туманов, але він до Пінчука не має ніякого відношення.

– Туманов – це брат Людмили Кучми?

– Так. У Туманова в “Київстарі” була крихітна частка.

– Як ви потрапили в “Київстар”?

– Його заснувала норвезька Telenor. Вони шукали в Україну інвесторів. Моя компанія, яка брала участь в акціонерному капіталі оператора, називалася “Сторм”. Вона володіла 10% оператора. Саме ця частка і була продана російській групі “Альфа”.

– А частка Лазаренка була в “Київстарі”?

– Ні, ні Лазаренко, ні Обама, ні Буш.

– Чому ви пішли з мобільного зв’язку, адже тоді ринок ішов постійно вгору?

– Там були вже мільярдні вкладення. Дійсно, “вихлоп” теж був великий. Але для приватного інвестора дуже важко виступати акціонером в такій компанії. Хоча ринок динамічно розвивався, потрібні були постійні божевільні інвестиції. Тому я й пішов з нього в 2002 році. І не важливо 1 000% або 100 000% я заробив. Ну, заробив – спасибі, і пішов далі.

– Ми торкнулися теми партнерського бізнесу. Які для вас прийнятні умови і частки в партнерському бізнесі, щоб ви в ньому брали участь?

– Бажано мої 100%. Тобто, щоб я був партнером із самим собою. (Сміється)

Ярославский на стройке стадиона "Металлист"

Ярославський на будівництві стадіону "Металіст"

– Ви вважаєте, політика Нацбанку була грамотною?

– Я не коментую політику Нацбанку. А то у нас хто її тільки не коментує – і зубні техніки, і двірники! Я не хочу, щоб мої висловлювання негативно не відбивалися на бізнесі. У моїй справі тільки я один знаю, як знайти правильний вихід з ситуації важкій ситуації, наскільки б вона критичною для когось не була.

Хочу бути партнером тільки з самим собою

– У вас є кілька правил, які вам допомогли в житті заробити гроші?

– Мій основний девіз – якщо на щось зважився, то повинен йти до кінця, а якщо ти дав слово – то повинен це виконати. Навіть якщо задум мав негативний ефект, треба його закінчити і підписати фінальні документи. Мені один набагато солідніший партнер на зорі моєї юності сказав: “Саша, веди бізнес так, щоб ніколи не залишалося права вимоги до тебе”.

Сьогодні ти на хвилі успіху, плюнув на людину або поставився до нього зверхньо і не розрахувався. А завтра все може помінятися.

– А от багато хто якраз вважають, що ваш партнер Ігор Коломойський усіх кидає. І від нього навряд чи почуєш правило, що потрібно завжди йти до кінця, навіть собі на шкоду.

– Я б так не сказав. Хоча Коломойський мені колись говорив: “Моє правило – це відсутність всяких правил”. Але в наших взаєминах ніколи не було такого, щоб він чогось не виконав.

– Ви співпрацювали з Віктором Пінчуком?

– З Пінчуком? Ні, ніколи. Де я з ним міг співпрацювати?

– Може бути, в “Київстарі”?

– Пінчук ніколи не був акціонером “Київстару”. Там був Туманов, але він до Пінчука не має ніякого відношення.

– Туманов – це брат Людмили Кучми?

– Так. У Туманова в “Київстарі” була крихітна частка.

– Як ви потрапили в “Київстар”?

– Його заснувала норвезька Telenor. Вони шукали в Україну інвесторів. Моя компанія, яка брала участь в акціонерному капіталі оператора, називалася “Сторм”. Вона володіла 10% оператора. Саме ця частка і була продана російській групі “Альфа”.

– А частка Лазаренка була в “Київстарі”?

– Ні, ні Лазаренко, ні Обама, ні Буш.

– Чому ви пішли з мобільного зв’язку, адже тоді ринок ішов постійно вгору?

– Там були вже мільярдні вкладення. Дійсно, “вихлоп” теж був великий. Але для приватного інвестора дуже важко виступати акціонером в такій компанії. Хоча ринок динамічно розвивався, потрібні були постійні божевільні інвестиції. Тому я й пішов з нього в 2002 році. І не важливо 1 000% або 100 000% я заробив. Ну, заробив – спасибі, і пішов далі.

– Ми торкнулися теми партнерського бізнесу. Які для вас прийнятні умови і частки в партнерському бізнесі, щоб ви в ньому брали участь?

– Бажано мої 100%. Тобто, щоб я був партнером із самим собою. (Сміється)

Ярославский и Тимошенко. Фото УНИАН

Ярославський і Тимошенко

– Багато говорять про агробізнес як перспективному. Як ви його оцінюєте?

– Мені агробізнесу вистачило, коли ми ще займалися цим з “Ітерою” при прем’єрі Пустовойтенку. Тоді ми виробляли за держзамовленням величезну кількість селітри, а потім я бігав і випрошував гроші, щоб нам заплатили. Ні, я в агробізнес не піду …

У мене досить напрямків для того, щоб було чим займатися. Це і “Азот”, і DCH, і чотири гранітних кар’єра, і скляний завод, і Укрсиббанк.

Беру свої слова назад про “Металіст

– Ви себе зараз обмежуєте в чомусь?

– Так, я себе обмежую протягом усіх своїх років. Наприклад, я перестав їсти солодке.

– А у зв’язку з кризою? Може, перестали купувати бізнес? Або футболістів для “Металіста”?

– Ні, футболістів ми купуємо. Але через кризу не думаємо про придбання якихось бізнесів, які раніше збиралися купувати.

Що для вас клуб “Металіст”? Атрибут багатої людини? Не секрет, що для Ріната Ахметова футбольний клуб “Шахтар” – не просто хобі, але також інструмент для завоювання громадських симпатій.

– “Металіст” для мене – рідний клуб, і ніякий це не атрибут. Навіщо б я витрачав стільки часу на нього? Інші види спорту мені не настільки цікаві. Правда, я ще підтримую регбі (харківський регбійний клуб “Олімп”, багаторазового чемпіона Україна – УП).

– Ахметов вплинув на ваше рішення зайнятися “Металістом”?

– Так. Він як футбольна людина розумів, що наявність лише “Динамо” і “Шахтаря” – це не той чемпіонат, який може зробити команди сильними. Бачите, як тільки я зайнявся “Металістом”, одразу ж “Шахтар” виграв кубок УЄФА!

– Ви купили клуб у Віталія Данилова з БЮТ?

– Я купив клуб у Олександра Фельдмана (депутат від БЮТ) десь за півтора мільйона доларів. Потім звідти вийшли Ернест Галієв і Віталій Данилов. Галієв просто втік, щоб не витрачати гроші.

Я тоді взагалі не уявляв, що таке футбол. У першу чергу, я хотів допомогти Харкову знайти команду. Поки цей бізнес не приносить доходів …

– Поки що?

– Так, але Рінат (Ахметов) вважає, що буде результат. Він мене заразив цим оптимізмом. Сьогодні і я теж вважаю, що колись це може статися. Але в найближчі 10 років заробляти на футболі точно буде неможливо.

З точки зору інвестицій це збитковий проект. А в частині душі, серця і задоволення – дуже прибутковий. Я не цікавився футболом, а зараз буваю практично всіх матчах. Я колись казав, що “Металіст” – це дорога іграшка, але зараз беру свої слова назад. Я б не називав це іграшкою, це дуже серйозна справа.

Ярославский и Ахметов

Ярославський і Ахметов

– Що потрібно “Металісту”, щоб підібратися до “Шахтар” і “Динамо” і скласти їм гідну конкуренцію? Потрібно вкладати більше коштів?

– Ні. Це не пряма залежність, що чим більше вкладаєш, тим краще команда. Я вважаю, що “Дніпро” вкладає більше, десятки мільйонів доларів, а команда краща у нас.

– Чому ви як президент “Металіста” виступаєте проти Данилова як керівника прем’єр-ліги?

– Я не проти Данилова як громадянина. Я проти Данилова як президента прем’єр-ліги. Я не хочу, щоб клубами, у тому числі “Металістом”, займався лузер, невдаха. Тому на виборах президента прем’єр-ліги я був категорично проти Данилова – як, втім, і проти Рабиновича. Я вважаю, що це люди не здатні організувати такий серйозний бізнес-проект як прем’єр-ліга. Вони – непрофесіонали.

Крім того, керівником прем’єр-ліги не повинен бути хтось із президентів клубів. Тому я пропоную на цей пост Сергія Харченка, який є одним з небагатьох вітчизняних фахівців з футбольного менеджменту та маркетингу. (Від УП: Харченко – керівник Асоціації пляжного футболу України, в минулому – керівника ТОВ “Медіа Спорт Промоушен “.)

Замість книг у мене звіти

– Вам не набридло особисто займатися бізнесом? Багато ваших колег уже делегували повноваження правлінню або найнятим топ-менеджерам.

– Ви ж самі знаєте, скільки компаній припинило своє існування. Нікому і ніколи я свої повноваження не делегую. Я збираюся ще довго бути в хорошій формі. Коли відчую, що не зможу управляти, тоді покличу вас, і будемо думати, що нам далі робити. (Сміється.)

– Тоді ви покличете свого молодшого брата і скажете: “Тепер ти керуєш”?

– Ні. Навіщо обтяжувати людину? Бізнес – це ж робота. Людина скаже: “Та йди ти! Мені добре і без тебе живеться”. (Посміхається)

Ярославський у своєму київському офісі

– О котрій годині ви вранці встаєте?

– В 6 ранку. Після цього відразу ж пірнаю у воду. Головне, коли встав – не зупинитися, йти і стрибнути. У Харкові в мене водосховище, а в Києві – критий водойму. Але без підігріву.

– А коли ви припиняєте пірнати?

– Ніколи не припиняю. І взимку пірнаю, і влітку. Коли мінус 30, з води просто вилітаєш!

– Що після цього?

– Після цього – крос, 6 кілометрів. Я на доріжці ніколи не бігаю. Тільки в природних умовах – по лісу.

Коли у вас за графіком відбій?

– Найкомфортніше час для мене – це 22:00-22:30. І я намагаюся не брати участь у пізніх заходах. Правда, коли грає “Металіст”, то це відноситься до форс-мажору.

– Що вас у житті цікавить, крім футболу і бізнесу?

– Мене взагалі все цікавить.

– Читаєте книги?

– Зараз менше, раніше читав більше.

– Картини збираєте?

– Ні, картини не збираю. Я їх не розумію. Тому кривлятися, відходити вбік, заламувати руки і говорити “Ой, який мазок! Як світло падає!” – Це не для мене. Для цього треба бути в сьомому-восьмому поколінні знавцем цих речей, щоб дійсно в цьому розбиратися і отримувати задоволення. Обговорювати кисть якогось імпресіоніста або автора епохи Відродження я не можу. Знаю лише кілька прізвищ.

– Яку книгу ви зараз читаєте?

– Сьогодні в мене звіти.

А вчора? На тому тижні?

– Англійську потихеньку підучуватися. Я трохи говорю, але хочу підвищити свій розмовний рівень.

Мітки:








PHVsPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19hZF9jb250ZW50PC9zdHJvbmc+IC0gdHJ1ZTwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2FkX2NvbnRlbnRfYWRzZW5zZTwvc3Ryb25nPiAtIDxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPVwiLy9wYWdlYWQyLmdvb2dsZXN5bmRpY2F0aW9uLmNvbS9wYWdlYWQvanMvYWRzYnlnb29nbGUuanNcIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0g0J/RgNC10LTQv9GA0LjQvdC40LzQsNGC0LXQu9GMICjQkiDRgdGC0LDRgtGM0LUpIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz1cImFkc2J5Z29vZ2xlXCINCiAgICAgc3R5bGU9XCJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jazt3aWR0aDo0NjhweDtoZWlnaHQ6MTVweFwiDQogICAgIGRhdGEtYWQtY2xpZW50PVwiY2EtcHViLTMyNzE1MzExMjk0MzQ3ODBcIg0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9XCIxOTc4NTgzNDQxXCI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlIHx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0PjwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2FkX2NvbnRlbnRfaW1hZ2U8L3N0cm9uZz4gLSBodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8yOS1yZXN0b3Jhbi1iaXMuanBnPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fYWRfY29udGVudF91cmw8L3N0cm9uZz4gLSBodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvZW50cmVwcmVuZXVyc2hpcC9wcmFjdGljZS9vcGVuLXJlc3RhdXJhbnQ8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19hZF9oZWFkZXI8L3N0cm9uZz4gLSB0cnVlPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fYWRfaGVhZGVyX2NvZGU8L3N0cm9uZz4gLSA8c2NyaXB0IGFzeW5jIHNyYz1cIi8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzXCI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tINCf0YDQtdC00L/RgNC40L3QuNC80LDRgtC10LvRjCAoVG9wKSAtLT4NCjxpbnMgY2xhc3M9XCJhZHNieWdvb2dsZVwiDQogICAgIHN0eWxlPVwiZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7d2lkdGg6NDY4cHg7aGVpZ2h0OjYwcHhcIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD1cImNhLXB1Yi0zMjcxNTMxMTI5NDM0NzgwXCINCiAgICAgZGF0YS1hZC1zbG90PVwiODAyNTExNzA0OVwiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZSB8fCBbXSkucHVzaCh7fSk7DQo8L3NjcmlwdD48L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19hZF9oZWFkZXJfaW1hZ2U8L3N0cm9uZz4gLSBodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8yOC1yZXN0b3Jhbi1iaXMtcy5qcGc8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19hZF9oZWFkZXJfdXJsPC9zdHJvbmc+IC0gaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL2VudHJlcHJlbmV1cnNoaXAvcHJhY3RpY2Uvb3Blbi1yZXN0YXVyYW50PC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fYWRfbGVhZGVyYm9hcmRfZjwvc3Ryb25nPiAtIHRydWU8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19hZF9sZWFkZXJib2FyZF9mX2NvZGU8L3N0cm9uZz4gLSA8b2JqZWN0IHdpZHRoPVwiNzI4XCIgaGVpZ2h0PVwiOTBcIiBjb2RlYmFzZT1cImh0dHA6Ly9kb3dubG9hZC5tYWNyb21lZGlhLmNvbS9wdWIvc2hvY2t3YXZlL2NhYnMvZmxhc2gvc3dmbGFzaC5jYWIjdmVyc2lvbj02LDAsMjksMFwiIGNsYXNzaWQ9XCJjbHNpZDpkMjdjZGI2ZS1hZTZkLTExY2YtOTZiOC00NDQ1NTM1NDAwMDBcIj48cGFyYW0gdmFsdWU9XCIvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy84LTUtNzI4eDkwYS5zd2ZcIiBuYW1lPVwibW92aWVcIj48cGFyYW0gdmFsdWU9XCJoaWdoXCIgbmFtZT1cInF1YWxpdHlcIj48ZW1iZWQgd2lkdGg9XCI3MjhcIiBoZWlnaHQ9XCI5MFwiIHR5cGU9XCJhcHBsaWNhdGlvbi94LXNob2Nrd2F2ZS1mbGFzaFwiIHBsdWdpbnNwYWdlPVwiaHR0cDovL3d3dy5tYWNyb21lZGlhLmNvbS9nby9nZXRmbGFzaHBsYXllclwiIHF1YWxpdHk9XCJoaWdoXCIgYmdjb2xvcj1cIiNmZmZmZmZcIiBzcmM9XCIvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy84LTUtNzI4eDkwYS5zd2ZcIj48L29iamVjdD48L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19hZF9sZWFkZXJib2FyZF9mX2ltYWdlPC9zdHJvbmc+IC0gaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvOC01LTcyOHg5MGEuanBnPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fYWRfbGVhZGVyYm9hcmRfZl91cmw8L3N0cm9uZz4gLSBodHRwOi8vYXJ0ZXhtZWRpYS5jb20udWE8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19hbHNvX3NsaWRlcl9lbmFibGU8L3N0cm9uZz4gLSB0cnVlPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fYWxzb19zbGlkZXJfaW1hZ2VfZGltZW50aW9uc19oZWlnaHQ8L3N0cm9uZz4gLSAxMTU8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19hbHRfc3R5bGVzaGVldDwvc3Ryb25nPiAtIGRlZmF1bHQuY3NzPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fYXJjaGl2ZV9wYWdlX2ltYWdlX2hlaWdodDwvc3Ryb25nPiAtIDE1MDwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2FyY2hpdmVfcGFnZV9pbWFnZV93aWR0aDwvc3Ryb25nPiAtIDE1MDwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2F1dG9faW1nPC9zdHJvbmc+IC0gdHJ1ZTwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2NhdF9tZW51PC9zdHJvbmc+IC0gdHJ1ZTwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2NvbnRhY3RfcGFnZV9pZDwvc3Ryb25nPiAtIDEzNjQ8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19jdXN0b21fY3NzPC9zdHJvbmc+IC0gPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fY3VzdG9tX2Zhdmljb248L3N0cm9uZz4gLSBodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy9mYXZpY29uLmljbzwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2V4Y2VycHRfZW5hYmxlPC9zdHJvbmc+IC0gdHJ1ZTwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2ZlYXR1cmVkX2ltYWdlX2RpbWVudGlvbnNfaGVpZ2h0PC9zdHJvbmc+IC0gMzcwPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fZmVhdHVyZWRfc2lkZWJhcl9pbWFnZV9kaW1lbnRpb25zX2hlaWdodDwvc3Ryb25nPiAtIDc1PC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fZmVhdHVyZWRfdGFnPC9zdHJvbmc+IC0gPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fZmVhdHVyZWRfdGFnX2Ftb3VudDwvc3Ryb25nPiAtIDU8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19mZWVkYnVybmVyX3VybDwvc3Ryb25nPiAtIDwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2dvb2dsZV9hbmFseXRpY3M8L3N0cm9uZz4gLSA8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19oaWdobGlnaHRzX3Nob3c8L3N0cm9uZz4gLSB0cnVlPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29faGlnaGxpZ2h0c190YWc8L3N0cm9uZz4gLSBwcmFrdGljaGVza2l5LXNvdmV0PC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29faGlnaGxpZ2h0c190YWdfYW1vdW50PC9zdHJvbmc+IC0gMzwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX2hpZ2h0bGlnaHRzX2ltYWdlX2RpbWVudGlvbnNfaGVpZ2h0PC9zdHJvbmc+IC0gNzU8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19sb2dvPC9zdHJvbmc+IC0gaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMzItMzAtbG9nby5wbmc8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19tYW51YWw8L3N0cm9uZz4gLSBodHRwOi8vd3d3Lndvb3RoZW1lcy5jb20vc3VwcG9ydC90aGVtZS1kb2N1bWVudGF0aW9uL3RoZS1qb3VybmFsLzwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX25hdl9leGNsdWRlPC9zdHJvbmc+IC0gPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fcmVjZW50X2FyY2hpdmVzPC9zdHJvbmc+IC0gIzwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX3Jlc2l6ZTwvc3Ryb25nPiAtIGZhbHNlPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fc2hvcnRuYW1lPC9zdHJvbmc+IC0gd29vPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fc2luZ2xlX3Bvc3RfaW1hZ2VfaGVpZ2h0PC9zdHJvbmc+IC0gMzUwPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fc2luZ2xlX3Bvc3RfaW1hZ2Vfd2lkdGg8L3N0cm9uZz4gLSAyOTM8L2xpPjxsaT48c3Ryb25nPndvb19zbGlkZXJfaGVhZGluZzwvc3Ryb25nPiAtINCf0L7RgdC70LXQtNC90LjQtSDQv9GD0LHQu9C40LrQsNGG0LjQuDwvbGk+PGxpPjxzdHJvbmc+d29vX3RoZW1lbmFtZTwvc3Ryb25nPiAtIFRoZSBKb3VybmFsPC9saT48bGk+PHN0cm9uZz53b29fdXBsb2Fkczwvc3Ryb25nPiAtIGE6MjU6e2k6MDtzOjY1OiJodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8zMy1mYXZpY29uLmdpZiI7aToxO3M6NjU6Imh0dHA6Ly9wcmVkcHJpbmltYXRlbC5jby51YS93cC1jb250ZW50L3dvb191cGxvYWRzLzMyLTMwLWxvZ28ucG5nIjtpOjI7czo2NToiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMzEtMzAtbG9nby5wbmciO2k6MztzOjYyOiJodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8zMC1sb2dvLnBuZyI7aTo0O3M6NzA6Imh0dHA6Ly9wcmVkcHJpbmltYXRlbC5jby51YS93cC1jb250ZW50L3dvb191cGxvYWRzLzI5LXJlc3RvcmFuLWJpcy5qcGciO2k6NTtzOjcyOiJodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8yOC1yZXN0b3Jhbi1iaXMtcy5qcGciO2k6NjtzOjcyOiJodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8yNy1yZXN0b3Jhbi1iaXMtcy5qcGciO2k6NztzOjcwOiJodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8yNi1yZXN0b3Jhbi1iaXMuanBnIjtpOjg7czo3MDoiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMjUtcmVzdG9yYW4tYmlzLmpwZyI7aTo5O3M6NzA6Imh0dHA6Ly9wcmVkcHJpbmltYXRlbC5jby51YS93cC1jb250ZW50L3dvb191cGxvYWRzLzI0LXJlc3RvcmFuLWJpcy5qcGciO2k6MTA7czo3MDoiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMjMtcmVzdG9yYW4tYmlzLmpwZyI7aToxMTtzOjY1OiJodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8yMS0xNS1sb2dvLnBuZyI7aToxMjtzOjY1OiJodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8xOC1mYXZpY29uLmdpZiI7aToxMztzOjY2OiJodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy8xNy1mYXZpY29uMi5naWYiO2k6MTQ7czo2NToiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMTYtZmF2aWNvbi5naWYiO2k6MTU7czo2MjoiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMTUtbG9nby5wbmciO2k6MTY7czo2MjoiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMTQtbG9nby5wbmciO2k6MTc7czo2MjoiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMTMtbG9nby5wbmciO2k6MTg7czo2MjoiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMTItbG9nby5wbmciO2k6MTk7czo2MjoiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMTEtbG9nby5wbmciO2k6MjA7czo2MjoiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvMTAtbG9nby5wbmciO2k6MjE7czo2MToiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvOS1sb2dvLnBuZyI7aToyMjtzOjY2OiJodHRwOi8vcHJlZHByaW5pbWF0ZWwuY28udWEvd3AtY29udGVudC93b29fdXBsb2Fkcy84LTUtNzI4eDkwYS5qcGciO2k6MjM7czo2NjoiaHR0cDovL3ByZWRwcmluaW1hdGVsLmNvLnVhL3dwLWNvbnRlbnQvd29vX3VwbG9hZHMvOC01LTcyOHg5MGEuanBnIjtpOjI0O3M6NjY6Imh0dHA6Ly9wcmVkcHJpbmltYXRlbC5jby51YS93cC1jb250ZW50L3dvb191cGxvYWRzLzgtNS03Mjh4OTBhLmpwZyI7fTwvbGk+PC91bD4=