16 травня 2011 на офіційному сайті Верховної Ради з’явився урядовий законопроект № 8521 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва)». Цим законопроектом, як видно з його назви, запропоновано нове бачення спрощеної системи оподаткування для підприємців фізичних осіб.

Слід зазначити, що відразу після появи тексту законопроекту, він з якихось причин, зник з сайту парламенту, однак станом на 23 травня текст документа знову розміщений на сайті. Крім нього там же з’явилися два альтернативні законопроекти: № 8521-1 Наталії Королевської (БЮТ) і № 8521-2 Арсенія Яценюка (НУ-НС).

Звичайно, в світлі ситуації останнім часом законодавчої практики найбільший інтерес представляє саме законопроект запропонований кабінетом міністрів.

Без перебільшення сенсаційним можна назвати те, що в цьому законопроекті передбачено скасування обмеження віднесення на витрати платниками податку на прибуток витрат, понесених у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у фізосіб-спрощенців. Правда, при цьому, такі платники податку на прибуток повинні будуть подавати в податкову окремий звіт (в розрізі контрагентів – фізичних осіб платників єдиного податку) за операціями з підприємцями.

Нагадаємо, ця норма (підпункт 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 НК) на стадії розгляду проекту ПК викликала бурю обурення серед підприємців. Тим не менш, на сьогоднішній день цей пункт є чинним.

Законопроектом пропонується нова редакція глави податкового кодексу (ПК), присвячена спрощеною системою оподаткування (глава 1 розділу ХІV Кодексу). Згідно з законопроектом всі платники податків – фізособи розділені на категорії (в залежності від обсягу доходу, наявності найнятих працівників та виду діяльності).

До першої категорії віднесені особи, які займаються ремісничою діяльністю; роздрібним продажем товарів на ринках (тобто саме в цю категорію потраплять нинішні платники фіксованого податку); наданням побутових послуг населенню. При цьому у них не повинно бути найманих працівників, а річний дохід не повинен перевищувати 150 мінімальних зарплат. Такі платники податків будуть сплачувати податок за ставкою від 1 до 10% мінімальної зарплати.

До другої категорії віднесені ті, хто займається виробництвом товарів; продажем товарів; наданням послуг «спрощенцям« і населенню (крім посередницьких послуг у сфері операцій з нерухомістю, а також у сфері страхування); ресторанним бізнесом. При цьому кількість найманих працівників не повинна перевищувати 10 осіб, а річний дохід – 1000 мінімальних зарплат. Ставка податку в такому випадку складе від 2 до 20% мінімальних заробітних плат.

Для цих категорій платників податків помісячні ставки податку в зазначених межах будуть встановлюватися місцевими радами щорічно, залежно від виду господарської діяльності.

До третьої категорії віднесені особи, які займаються іншими видами діяльності (з урахуванням обмежень, встановлених НК). При цьому кількість найнятих працівників не повинен перевищувати 10 осіб, а річний дохід – 2000 мінімальних зарплат. При цьому ставка податку складає 3% бази оподаткування для платників ПДВ і 5% – для неплатників ПДВ (за винятком виробників, що реалізують виключно продукцію власного виробництва; для них ставка знижується в 2 рази).

Щодо вимог, що пред’являються до юросіб-єдиноподатників, потрібно виділити такі: кількість найнятих працівників не повинна перевищувати 50 осіб; річний дохід не повинен перевищувати 5000 мінімальних зарплат. Ставки податку встановлюється аналогічно ставкою, що застосовується для третьої категорії фізосіб-єдиноподатників.

Необхідно відзначити і ще один позитивний момент: можливість реєстрації «спрощенців« платниками ПДВ.

Серед інших положень законопроекту в пояснювальній записці до нього названі, зокрема, такі:

• Скасування 50-відсоткової надбавки, яка застосовується до фіксуються ставками податку за кожного найнятого працівника;
• Обмеження сфери застосування «спрощенки» (тут слід зазначити, що обмеження стосуються високорентабельних видів діяльності. У той же час з переліку виключено, наприклад, інтернет-торгівля);
• Встановлення підстав для анулювання свідоцтва платника податків;
• Встановлення фінансової відповідальності за порушення умов застосування спрощеної системи, та інші.

Необхідно також сказати про появу ще однієї (особливої) категорії платників податків. До цієї категорії належать ті фізичні особи – громадяни України, які не мають статусу самозайнятого і несистематично здійснюють підприємницьку діяльність (несистематична продаж товарів).

Ключові вимоги:

• Діяльність повинна здійснюватися не частіше 4 разів на рік і не більше ніж 15 календарних днів на місяць (таким чином, сумарно можна займатися підприємницькою діяльністю не більше 60 днів на рік);
• Діяльність повинна здійснюватися самостійно, без залучення найманих працівників;
• Діяльність повинна полягати у продажу виробленої чи переробленої продукції, речей, товарів;
• Вартість одноразово продаваних товарів не повинна перевищувати 25 мінімальних зарплат.

Ця категорія осіб повинна буде купувати короткострокові свідоцтва, сплачуючи по 1% мінімальної зарплати за кожен день дії свідоцтва.

До цієї категорії платників податків не можуть відноситься особи, які торгують транспортними засобами, предметами мистецтва, колекціонування та антикваріату або організовують торги (аукціони) такими предметами.

В цілому, даний законопроект можна охарактеризувати, як ліберальний. У всякому разі, вже той факт, що платники податку на прибуток отримують право на податкові витрати при здійсненні операцій з «спрощенцями», а також те, що у «спрощенців« буде право реєструватися платниками ПДВ, є безсумнівним його плюсом.