Віктор Вексельберг: російський бізнес не отримував преференцій | Предприниматель

Віктор Вексельберг: російський бізнес не отримував преференцій

Як і Борис Березовський, голова ради директорів групи компаній “Ренова” Віктор Вексельберг прийшов у великий бізнес з наукових кіл. Тим не менше, доля олігархів склалася по-різному.

“БАБ” увійшов в конфронтацію з екс-президентом Росії Володимиром Путіним, втратив майже все і був змушений емігрувати до Великобританії.

Його партнер Бадрі Патаркацишвілі помер за загадкових обставин – подейкують, не без допомоги спецслужб.

До Вексельбергу свого часу також висувалися претензії з боку влади, але він зробив красивий жест. Олігарх увійшов в історію, купивши за 90 мільйонів доларів колекцію великодніх яєць роботи Карла Фаберже, і повернув їх до Росії.

Потім була купівля робіт процитованого Путіним мислителя Івана Ільїна та багатьох інших ювелірних виробів. Формально ці речі залишаються у власності Вексельберга, але є загальна впевненість, що це і є плата владі за позбавлення від переслідувань.

Боротися було за що. Вексельберг входить в десятку найбагатших людей Росії. Він разом з “Альфою” і своїм давнім партнером Леонардом Блаватником є ​​акціонером “ТНК-ВР”.

Також він є співвласником алюмінієвого холдингу UC RUSAL разом з Олегом Дерипаскою. Особистий холдинг Віктора Феліксовича “Ренова” володіє низкою підприємств в Росії та Україні, а в 2006-2007 роках отримав контроль над високотехнологічними швейцарськими компаніями Oerlikon і Sulzer.

Швейцарці не були в захваті від того, що їх купив “російський”, і до недавніх пір переслідували Вексельберга в судах. Втім, після втручання російського уряду і дивних проблем у компаній Zepter і Nestle в Росії – чистий збіг – переслідування припинилися.

З літа 2010 року олігарх займається іншим проектом російської влади – створенням російської “силіконової долини” в підмосковному селищі Сколково.

Цього разу Вексельбергу приписують демонстрацію лояльності до нинішнього президента РФ Дмитру Медведєву. Сам же бізнесмен напевно буде наполягати, що створення наукового “хаба” – це його реалізація як громадянина.

Хоча навряд чи в Росії знайдеться людина, здатна дорікнути підприємця в зайвому розшаркувань перед владою. Те ж саме роблять всі його колеги-олігархи. Володимир Потанін заявив, що передасть свій стан країні.

Алішер Усманов купив колекцію Мстислава Ростроповича. Олег Дерипаска веде проекти в освіті, здоров’я і науці. Михайло Прохоров планувався на роль куратора Сколково. Тобто така традиція.

В Україну Вексельберг працює давно і дуже активно. У 2005 році він намагався відвоювати у опального бізнесмена Дмитра Фірташа титановий бізнес.

Сьогодні компанії олігарха володіють п’ятьма облгазами. Один з них виявився в епіцентрі скандалу після вибуху газу в житловому будинку в Дніпропетровську. Також Вексельберг курирує спільні проекти з Дерипаскою – ЗАлК і “ТНК-ВР”.

Фігура бізнесмена в Україну демонізувати. Його бачать за кожним гучною подією, наприклад, за приватизацією Одеського припортового заводу і “Укртелекому”.

Інтерв’ю Вексельберг дав 15 листопада, коли він приїжджав до України на запрошення журналіста Дмитра Кисельова. Відразу після цієї розмови, в одному з київських кафе він зустрічався з представниками великого українського бізнесу і деякими політиками.

З ким саме – так і залишилося таємницею. Можна лише припустити, що це ті ж люди, з якими бачився попередній гість Кисельова, – керівник Ощадбанку Росії Герман Греф.

– Нещодавно українська Генпрокуратура заявила, що хоче відібрати у вас і повернути в держвласність 68% акцій Запорізького алюмінієвого комбінату. Ви готові повернути ЗАлК Україна?

– Наскільки я пам’ятаю, ця історія не вперше виникає. Тому я не бачу підстав для “відбору” ЗАлКу в мене, і вже тим більше в контексті “Генпрокуратура забере”. (Після інтерв’ю з’явилася новина, що Дерипаска шукає покупців для нерентабельного ЗАлКу).

– Як ви маєте намір вирішити головну проблему ЗАлКу – домогтися зниженого тарифу на електроенергію?

– Ми неодноразово говорили на цю тему, і дуже дивно, що це поки не почуто в уряді – особливо в попередньому. У цьому, сподіваємося, буде більш конструктивна позиція.

Алюмінієва промисловість в усьому світі існує в певних преференціях стосовно енергетичних тарифами. Якщо, звичайно, держава хоче мати алюмінієву промисловість.

Потрібно розуміти, що, забезпечуючи певний рівень тарифів, через зростання обсягів виробництва і через мультиплікаційні податки суміжних виробництв ви отримаєте велику вигоду, ніж через пряме підвищення тарифу, яка може, в кінцевому рахунку, привести до зупинки виробництва.

Я думаю, що будь-який власник – ми чи будь-який інший, в тому числі український, – неминуче буде вирішувати цю проблему. Бо існує розумний рівень балансу між ціною на електроенергію і ціною на алюміній на ринку.

– В Україні намічається приватизація підприємств генерації та обленерго. Ви маєте намір взяти участь у конкурсах?

– Облгази для КЕС (“Комплексні енергетичні системи”, енергетичний холдинг Вексельберга) не є стратегічними активами. КЕР, швидше за все, не буде брати участь у їх приватизації.

Генерація – питання більш цікавий, ми детально і серйозно розглянемо ті опції, які будуть існувати на ринку.

– Вам вдасться підписати на 2011 рік договір з “Нафтогазом” про оренду розподільних газових мереж? Мова йде про п’ять облгазах, які ви контролюєте.

– Я вже говорив, що для нас це не стратегічний пріоритет. Я до цього ставлюся досить спокійно. Думаю, що буде знайдено якийсь бізнес-рішення. Ще раз кажу: це не в портфелі наших пріоритетів.

– Вас ще цікавить титанова галузь Україні?

– Ні.

– По “Сумихімпрому” питання теж закритий?

– Так.

– У середині 2010 року одна з ваших компаній намагалася виграти конкурс на довгострокову оренду аеропорту “Жуляни”. Вас ще цікавить цей проект?

– Це була дивна ситуація, в якій ініціативна група, по суті, скористалася брендом нашої компанії поза наших інтересів.

– Тобто це були не ви?

– Ні, не ми. І надалі не будемо цим займатися.

– Хто вас підтримує в Україну? Наведу кілька відомих фактів. Перший: ви з’явилися в штабі Віктора Януковича ще до оголошення підсумків виборів. Другий: ви були на ялтинському форумі, який організовував Віктор Пінчук. Третій: вас колись пов’язували з Костянтином Григоришиним і “Приватом”, з яким у вас був проект з логістики.

– Давайте так: не треба приписувати мені таку ось групу підтримки. З приводу Пінчука можу сказати, що нас з ним пов’язують давні дружні стосунки.

Сьогодні у нас з ним немає ніяких бізнес-проектів. Він був свого часу партнером у нашому нафтовому проекті, але давно вийшов. Мабуть, все.

– Які у вас стосунки з президентом? Ви вже налагодили діалог?

– Це звучить досить голосно – “налагодити діалог з президентом”. Це, напевно, не зовсім коректно.

– Ви великий бізнесмен.

– Я ставлюся до нього з великою повагою, тому що сьогоднішній президент Україні – це людина з великим індустріальним досвідом, що володіє силою волі для прийняття непростих рішень.

А Україні сьогодні дуже потребує послідовна та конструктивна політика. Сподіваюся, що Віктор Федорович впорається з цим завданням, тому що він явно керівник з великої літери.

Наші зустрічі з ним завжди проходили в дуже дружній і конструктивній атмосфері. Я ставлюся до нього з великою симпатією і великою повагою.

– Зараз в Україні популярна думка, що великий російський бізнес під заступництвом російського та українського урядів входить в Україну, і отримує преференції. Зокрема, в авіапромисловості, атомній енергетиці і багатьох інших напрямках. У вас є проекти, які ви маєте намір реалізувати в Україну?

– Я ще раз підкреслю, що у нашої групи сьогодні таких проектів немає. Я хотів би відразу наголосити на іншому. Висловлене вами думка, що російський бізнес отримує якісь преференції, мені здається перебільшеним. З того обсягу інформації, яким я маю, я цього не бачу.

Інша справа, що перераховані вами галузі – і ядерна, і авіаційна – історично припускали кооперацію російського і українського індустріального секторів, а сьогодні – приватного та державного бізнесу.

І те, що після інтенсивних переговорів двох президентів створена нормальна платформа для відновлення і розвитку загублених зв’язків, – це позитив.

Росія є, я б сказав, значно більш природним ринком для України, ніж якісь треті альтернативи, і навпаки. Це ситуація взаємовигідного співробітництва, і саме в цих галузях.

– Ви курируєте проект “ТНК-ВР” з видобутку шахтного газу в Україну?

– Поки керую.

– Коли він буде запущений?

– Він вже запущений. У найближчі два роки ми проведемо детальне геологічне вивчення можливостей, пов’язаних з видобутком некондиційного газу. Раніше, ніж через два роки, у нас навряд чи з’явиться можливість визначити остаточну конфігурацію проектів.

У цей період будуть інвестовані кошти, в основному, у вивчення геологічної бази. Чесно кажучи, це може бути досить великий проект, адже ВР має великий досвід у реалізації таких проектів – як у США, так і в третіх країнах.

Сьогодні внутрішній ринок газу в Америці сильно змінився. Ціна значно впала, тому що вони почали ефективно розробляти некондиційний газ.

– Ви маєте на увазі сланцевий?

– Є сланцевий, є важкодоступний. Разом – це некондиційний газ, не той природний газ, який витягується традиційними методами.

Це наклало істотний відбиток на всю світову газову галузь. Знижено потоки скрапленого газу в Америку, вони перерозподілені. Америка сьогодні – один з лідерів у цій галузі.

Володіючи цими технологіями, а вони в нас є через наших партнерів, Україна може отримати істотний внутрішній ресурс газу. Для такої великої економіки, як українська, це стане дуже важливим фактором.

– З чим пов’язана реструктуризація бізнесу “ТНК-ВР” в Україну? Вона націлена на експансію, або ви побачили, що модель неефективна?

– Нафтовий український сектор ще переповнений різними “сірими” схемами, з якими уряду потрібно боротися.

Додаткові інвестиції в цей сектор можливі лише за кардинальну зміну середовища і правил, за якими він працює. Сподіваюся, уряд це розуміє, і найближчим часом відбудуться якісь суттєві зміни.

– У вас є великий проект з виготовлення сонячних батарей. В Україні один з національних проектів припускає будівництво сонячних електростанцій. Ви цікавилися цим проектом, пропонували свої послуги?

– Так, ми цікавилися і цікавимося. Сподіваюся, ми знайдемо можливості реалізувати наша участь при будівництві сонячної генерації.

Україна – привабливе місце з двох причин. Перша – в Україну прийняті дуже правильні закони з точки зору утворення тарифів для альтернативної енергетики. У приклад європейським країнам, це один з хороших прикладів. І друга – Україна сонячна країна.

Вы можете пропустить чтение записи и оставить комментарий. Размещение ссылок запрещено.