“Чутки про те, що співвласник групи” Приват “Ігор Коломойський скоро стане” другим Михайлом Ходорковським “, схоже, поширює сам Коломойський. Адже ніякого тиску на його бізнес немає – принаймні, у паливній сфері, про яку говорять найбільше”.

Може бути пресингу на групу немає, але проти самого І. В. Коломойського все таки використовувалися деякі важелі. Досить згадати обшуки, які проводилися в туристичному комплексі “Буковель”, пресинг при зміні менеджменту на Південному ГЗК, в якому спецслужби хоч і не брали участь, але не діяли, а також недавні події, викликані зміною менеджменту в Укрнафті, яку по праву можна назвати одним із стовпів нафтового бізнесу групи “Приват”.

Однак, як виявляється, пресинг справедливий, тому що при відведенні земель під туристичний комплекс “Буковель”, на думку прокуратури державі було недоплачено 66 млн. гривень.

Історія з ПГЗК ще більш банальна, в 2007 році офшорні компанії “Привату” продали 50% акцій ПГЗК власникам Evraz Group разом з “Сухою балкою”, Дніпропетровський метзавод ім. Петровського і трьома коксохімами. Інший пакет акцій Південного ГЗК, який складає решта 50%, залишився у “Смарт-Холдингу”. Проте зміна акціонерів не призвела до зміни керівництва комбінату, оперативний контроль над яким залишився у Геннадія Корбана (глава наглядової ради), та Сергія Барабанова (голова правління). Це було пов’язано насамперед з тим, що ПГЗК залишався боржником перед низкою “приватівських” фірм, сума боргу становила 300 млн. грн. Завданням старого-нового керівництва і було погашення даної заборгованості.

Але заборгованість погашена не була, а ПГЗК ставало все гірше. Росла кредиторська (450 млн. гривень) і дебіторська заборгованість (2,1 млрд. гривень, більшу частину з яких повинні “приватівські” фірми). За підсумками 2009 року, порівняно з іншими ГЗК Південний ГЗК продемонстрував найгірші результати – виробництво залізорудного концентрату в порівнянні з кризовим 2008 роком знизилося на 5,5% – до 7,1 млн. тонн при середньогалузевої зниженні 3,4%, агломерату – на 69 , 9%, до 1,1 млн. тонн при середньогалузевої зниженні на 19,1%. Збитки комбінату склали 73,5 млн. гривень.

При цьому не можна сказати, що “Приват” і його менеджери відчували себе вільно: в кінці 2009 року у них кілька разів здавали нерви, і вони оголошували на ПГЗК стан облоги, намагаючись звинуватити законних власників у спробі рейдерського захоплення підприємства. Проте коли дійшло до реальної зміни керівництва, все пройшло тихо і спокійно.

На засіданні наглядової ради 30 квітня Корбан був відправлений у відставку з поста голови наглядової ради, замість нього було обрано Олександра Ластенко. Потім було ухвалено рішення усунути з посади Барабанова і призначити виконуючого обов’язки голови правління Михайла Короленка.

Втім, через кілька годин після закінчення робочого дня Барабанов зробив безуспішну спробу силовим шляхом повернутися на своє робоче місце. Навряд чи відсторонений керівник ГЗК насправді планував повернути таким чином своє крісло – просто необхідний був хоч який-небудь скандал.

За схожим сценарієм розвивалися події і з підконтрольної “Привату” нафтовою компанією “Укрнафта”, оперативний контроль над якою був узятий в 2010 році, в обмін на згоду міноритарних акціонерів (прим. група “Приват”) виплатити 5 млрд. грн. як дивіденди, які спочатку 2010-го року необхідні були державі для соціальних виплат та пенсій.

По закінченні року, чи то через кризу, чи то через “вмілої” політики “приватівського” менеджменту міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко заявив про зміну керівництва Укрнафти, унаслідок незадовільних виробничих показників за підсумками 2010 року.

Роблячи висновок, перед групою “Приват” ніде не виникає ніяких перешкод, а в деяких сферах відбувається навіть сприяння влади. Тому чутки про “долю Ходорковського”, яка очікує Коломойського, справді перебільшені.

Цю історію можуть поширювати і ті, хто бажає інформаційного тиску на “Приват”, і сама група. З можливих цілей може бути, змінити імідж корупціонера і улюбленця влади, який у неї був за часів правління Тимошенко, на образ невинної жертви.