Працюємо на доставці

Як з’явилася ідея зайнятися своєю власною справою або як я зважилася відкрити свій інтернет-магазин.

Свій інтернет-магазин я придумувала разом з одним Миколою Полуектовим. Саме він переконував мене зайнятися такою справою, стверджуючи, що керувати операторами і водіями – це, по суті те ж, що і керувати журналістами, ніж я раніше і займалася. Він, як і я, теж був журналістом, але кілька років тому вирішив піти з журналістики. Разом з друзями він відкрив свою справу, яке носило назву «Самогон Косогоров» і виявилося досить прибутковим. І зараз цей приклад для наслідування, сидячи навпроти і чекаючи піцу «Маргарита», намагався підтримати мою ідею. У нього були і свої причини: як відбувся бізнесмен він замислювався про розширення своєї справи. 2008 рік став періодом самого розпалу кризи, і саме в цей час я позбулася роботи. Мені запропонували попрацювати над новим проектом, а коли він вже був запущений, його згорнули. Після цього продовжувати роботу в ЗМІ я не хотіла.

Реалізація ідеї

Знайти нішу для свого бізнесу виявилося не так складно. Навіть коли на дворі криза, люди все одно продовжують харчуватися. Звичайно ж, ресторани стали менш популярні, так як повечеряти вдома виходило набагато дешевше. Крім того, завдяки телеканалам, приготування їжі вдома стало дуже популярно. Люди не просто харчувалися будинку, вони створювали з продуктів нові та цікаві страви. Таким чином, ідею для бізнесу довго не довелося шукати, але от аргументи на захист цієї ідеї підшукати довелося.
Представлю деякі з них. По-перше, продуктові інтернет-магазини були не настільки поширені. По-друге, багато користувачів мережі інтернет, яким знайомі покупки в режимі онлайн все, як правило, починають користуватися і іншими сервісами. Відповідно, можна залучити чимало нових клієнтів. По-третє, щоб відкрити подібну справу достатньо суми в розмірі від 700 000 до 1 млн. рублів, а це не так вже й багато. До того ж, організація і управління таким бізнесом – процес нескладний, а головне, прозорий. Крім того, подібний досвід у мене вже був, оскільки раніше я працювала адміністратором.

Але були в цьому і свої недоліки. Ні я, ні мій друг ніколи раніше не працювали у сфері роздрібної торгівлі (він працював тільки з оптовими продажами).
Але, незважаючи на це, ми вирішили довести справу до кінця. Здійснюючи розрахунки на серветці, ми переконалися, що від нас вимагається не така вже й велика сума, та й прибуток почне з’являтися практично через два-три місяці. Наймання водіїв нас мав обійтися в 8000 рублів (але в підсумку обійшовся рази в два дорожче), а кожне замовлення в середньому по 100 рублів. Крім того, потрібно було найняти бухгалтера, оператора, створити свій сайт. Все виглядало дуже просто. А так як в Москві проживає близько 15 млн. жителів, то, як мінімум 10 замовлень на день ми будемо отримувати напевно. Залишалося тільки з’ясувати, ким були наші конкуренти, і чим ми могли стати кращим них.

Аналіз ринку

Нашвидку проаналізувавши ринок, ми з’ясували, що на ньому присутні три види конкурентів. Найсильнішим конкурентом були супермаркети, які організували замовлення і доставку продуктів через інтернет. Крім супермаркетів, були інтернет-магазини, які спеціалізувалися тільки на доставці продуктів харчування. Ну і «Качкодзьоб», який ми вирішили виділити в окремий сервіс. Чому? Розповімо про це нижче.

Ми вирішили, що великі мережі не є нашими конкурентами, так як у них є свої постійні клієнти, які звикли до системи обслуговування і асортименту, пропонованого ними. Нашими головними конкурентами є інтернет-магазини, але змагатися в ними за залучення клієнтів не так вже й складно. По-перше, інтерфейс у нік, як правило, непоказний, фотографії поганої якості, та й ціни досить високі. Найбільше нас цікавило, як відвести їх клієнтів. А де вони точно є, так це в «качконіс», який є практично монополістом в даній сфері. Тому ми і визначили його в окрему категорію.

Головне питання в тому, що запропонувати клієнтам такого, чого ще немає у «качкодзьоба»? Звичайно ж, ми не могли сподіватися на те, що постачальники запропонують нам такі ціни, адже обсяги закупівель у нас значно нижче, а, як показує практика, ціна відіграє вирішальну роль при виборі продуктів. Але є і винятки. На цьому ми й вирішили зіграти. Головною ідеєю нашого проекту став якісний сервіс і індивідуальний підхід до кожного клієнта.

Що значить якісний сервіс? Це можливість отримати замовлення не тільки в призначений термін, але і в належному вигляді. Що стосується другого пункту про індивідуальний підхід, то ми навіть висунули слоган, на його підставі. Таким чином, з’явився магазин «з людським обличчям». Асортимент буде поповнюватися в залежності від того, що побажають наші клієнти. Також на головній сторінці нашого інтернет-магазину ми створили книгу пропозицій і скарг. Зрештою, ми знайшли зброю в боротьбі за клієнтів, залишилося тільки спланувати план наступу.

І тут з’явився новий питання: «А що ж ми будемо продавати?». Так раніше я вже працювала журналістом, то маркетинговим дослідженням особливо не довіряла. Тому ми взяли на себе формування розділів нашого магазину, в які увійшли кондитерські вироби, бакалія, соки і води, побутова хімія, гігієна, товари для дітей та інші дрібниці, які можуть стати в нагоді як в будинку, так і на дачі. Всі швидкопсувні продукти начебто ковбас, овочів і молочних ми відразу викреслили з асортименту, адже це не тільки потребувало витрат на зберігання, але і проблеми з доставкою. Незабаром нам довелося знести ці продукти в асортимент, але про це пізніше.

Ми не стали змагатися з «качкодзьоба» або «Ашан», тому зробили упор на бакалію. Ми запропонували споживачеві не тільки високу якість, але і привабливі ціни.

Приступаємо до практики

Моїм головним завданням стало управління магазином. І вже в квітні 2009 року ми орендували невелике приміщення під офіс, вартістю 15 000 рублів за 1 м ² на рік, а також склад, вартістю в 4500 рублів за 1 м ² на рік. Крім того, офіс та склад ми знімали майже в центрі Москви. Нам дуже пощастило знайти склад за прийнятною ціною, а так як бакалія повинна зберігатися при температурі не вище 25 ⁰ С, то приміщення було знято в підвалі бізнес-центру. Звичайно, ми могли заощадити, орендувавши приміщення десь на околиці, але, з точки зору швидкості доставки, це був найзручніший варіант, так як всі райони Москви були рівновіддалені від центру.

На реєстрацію нашої компанії – ТОВ «ОноВамНаДом» пішло 11 000 рублів. Ососбо варто подякувати мого партнера, адже назва магазину придумував він. Воно викликав посмішку, а відповідно і симпатію, у багатьох, а я, звичайно, цим користувалася.

Домен onovamnadom.ru ми зареєстрували дуже швидко, але ось домен onovamnado.ru ми викупили у фізособи, щоб уникнути появи клону в майбутньому. На це все пішло не так і багато – всього € 200.

Десь протягом трьох місяців ми мучилися з сайтом, незважаючи на те, що компанія, що узялася за його розкручування обіцяла, що все буде готове вже через три тижні. Але на цьому довго зупинятися не будемо.

Потім пішло заповнення складу товаром, на що пішов ще місяць і половина наших початкових витрат. Нашими піарниками стали колишні колеги-журналісти, які теж залишилися без роботи через кризу. Залишилося знайти двох водіїв з власним транспортом, але і з цим проблем не виникло. У наприкінці серпня 2009 року наш інтернет-магазин був відкритий. Залишилося чекати замовлень.

Першими клієнтами стали друзі. Але реальних замовлень ми чекали ще місяць. Наші серветкові розрахунки зазнали краху, а потім довелося міняти і всю концепцію інтернет-магазину. Про що розповім в наступній статті.

Гендиректор і співвласник продуктового інтернет-магазину onovamnadom.ru, Наталія Кулакова