Предприниматель | Информационно-аналитический журнал - Part 139

Аграрії не проти розмістити свої акції на українському ринку

березня 22nd, 2011 Журнал «Предприниматель»

Українські аграрії, які торгують на іноземних ринках, готові розмістити свої акції на українських біржах. Про це повідомив надійне джерело на біржі ПФТС.

На даний момент ряд аграріїв, які розміщують свої акції на закордонних майданчиках висловили своє бажання і готовність опублікувати свою звітність, яку вони публікую на іноземних біржах. Вони готові самі перекласти російською інформацію про себе.

Як говорить джерело наближене до біржі ПФТС, першою ластівкою, яка прилетить на український ринок має стати ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

На даний момент підприємству необхідно пройти дозвільний етап (оформити допуск іноземних паперів на ринок). Вже є брокери, у яких є конкретні пропозиції, як виводити ці папери на український ринок. Емітенти зацікавлені в цьому. Оскільки великий ліквідності на іноземний ринках у них не спостерігається, тому вони бачать для себе перспективу українського ринку.

Давид Ян: Програми майбутнього доступні сьогодні

березня 22nd, 2011 Журнал «Предприниматель»

Програми майбутнього доступні сьогодні

Один з найбільш відомих і успішних IT-підприємців в Росії – Давид Ян, творець Abbyy Lingvо, Abbyy Fine Reader і багатьох інших відомих продуктів розповідає про свою компанію, ділиться секретами ведення IT-бізнесу. Які програмні продукти чекають користувачів в майбутньому?

Подавайте не їжу, а образ

березня 21st, 2011 Журнал «Предприниматель»

Это рассказ одного ресторатора, который имел небольшое заведение в небольшом турецком городке.

В один прекрасный день, случилось со мной необычайное Событие. Именно с большой буквы. Стоял обычный летний вечер, ресторан был практически пуст и не было так жарко. Зашла парочка: она — блондинка, он — судя по всему турок. Она теоретически могла быть кем-угодно, а то что написано в ее паспорте, в графе «национальность» — гадать бросил, слишком большая вероятность ошибиться.

Гарсон отошел, обслуживать других клиентов, поэтому лично иду встречать гостей: приветливо улыбнулся, при этом на ходу соображаю на каком языке начать беседу. Мой турецкий еще далек от совершенства, поэтому выбрал беспроигрышный вариант — английский. Поздоровались, пожелали друг другу приятного вечера. Провожаю к столику, даю два меню на английском, после чего турок углубляется в его изучение (у нас там есть что почитать), а вот его спутница несколько недоуменно, вопросительно смотрит на меня. Около минуты мы глупо улыбается, и тут я решаюсь заговорить по-русски: угадал, барышня из Новороссийска, а ее спутник — местный. Она невзначай представляет его: «Мой друг, владелец ресторана Ev».

Ev (в переводе — «дом») — самый популярный, один из первых ресторанов Аланьи, работает весь год, хоть летом, хоть в межсезонье — свободных столиков там практически никогда нет. Даже бронирование не всегда спасает, зал большой, но ведь не резиновый, поэтому конечно же, откажут мне, а не постоянному клиенту, любителю стейков с десятилетним стажем.

Скажу, что такой гость для меня, страшнее любой инспекции. Проверки в Турции, конечно, бывают, но местные полицейские и работники СЭС по сравнению с нашими коллегами просто дети. А вот мнение человека понимающего в этом бизнесе решительно все, меня может просто уничтожить. Достаточно лишь сказать где-нибудь между словом: «Был я в этом вашем «Бизон» — редкая дрянь», — и все. Пакуй чемоданы. Такая вскольз брошенная фраза, в небольшом курортном городке, прозвучит очень даже конкретно: «Вон из профессии!».

Тем времени мои гости решились, и делают заказ: напитки, русское меню. Быстро объясняю персоналу, какой у нас посетитель. Безусловно мы для всех всегда стараемся, но в этот раз нам выпал настоящий экзамен.

После чего работа закипела, на кухню все шипит-бурлит, мельница для льда в баре скребет когтями, воют блендеры. Заказ готов и парочка приступила к ужину. Судя по всему им все нравится. Я выдохнул. Но проходит буквально час, как мой «инспектор», небрежным жестом подзываем меня к себе: мол садись, дескать, разговор есть. Подхожу на негнущихся ногах, прикуриваю с третьем попытки. Тем временем он начал свою речь:

— У тебя хорошая кухня, — загибая пальцы, рассказывает он. — У тебя отличный бар. Я давно уже не пил «честных» напитков,красиво подаете — это важно. Я слышал, ты неплохой человек. Твой парень — кивок в сторону официанта — молодец. Но ресторан — паршивый.

Приговор был, впору вешаться. Но в последний момент на меня нахлынула мысль. Собственно, почему я обязан с ним соглашаться? Кто он такой?

— Обоснуй! — требую я.

— Все достаточно просто, — говорит коллега. — Своей линии у тебя нет, а без линии — ты никто, а ресторан никакой и персонал твой, повар, бармен, уйдут отсюда, когда до них дойдет это. Просто они глупые, думают, раз ты вовремя платишь — значит все хорошо. А это не так.

Затем последовала лекция, попробую изложить ее вам. В принципе человек говорит очевидные вещи и прописные истины, который я знал и понимал без него, но он стал первым, кто вот так, просто, разложил мне все по полочкам.

Безусловно, в бизнесе важна прибыль, нужен оборот, без экономики — никуда. Но даже у каждой точки общепита (конечно, если это, не столовая в школе) должна быть идеология. И вот это — идеологическое сражение — я проиграл туркам еще на самом старте моего дела.

Когда я только задумывал «Бизон», все казалось довольно просто: европейская, турецкая и русская кухни, хороший бар, отличная музыка, веселый интерьер. А дальше — радость, веселье, независимо от паспорта гостей. А вот получилось все иначе.

Русские не сильно спешат на наши борщи и солянки, европейца к русским относятся с настороженностью, предпочитая что-то международное (стейки, гамбургеры, спагетти) или вобще местную этнику.

Зашедшие когда-некогда на наш огонек русские просят поставить им русскую музыку (в этом случае разброс вкусов такой огромный, что одной компании впору не угодить, одним подавай шансон, другим что-то из советского, а третьи просят «Ласковый май»), иностранцы делают сложные лица и просят фламенко. Здесь же возникает веселая компания норвежских тинейджеров — любители хип-хопа. Мы всегда стараемся угодить всем. Стараемся — и проигрываем.

Семья из Казани делает страшные глаза, услышав «попробуйте наш T-Bone, какую прожарку предпочитаете?», житель Петербурга требует блины на опаре, а швед просит сладкие блинчики. Что тут скажешь? Вавилон.

«Что ты здесь продаешь?» — интересуется мой строгий критик.

Известно что: хороший вкус, отличное настроение, радость для всех. Здесь и ошибка. Ресторан должен не только продавать еду, но и стиль, свою идеологию. Здесь масса вариаций: красивая легенда, импозантный интерьер, может быть официанты в костюмах садо-мазо — не так уж и важно. Важен факт того, что ресторан имеет свое лицо, которое он не поменяет, даже по требования самого щедрого, богатого гостя.

Ресторан — это второй дом. Недаром его ресторан носит название — Ev. Недаром, пришедшие люди в ресторан, на профессиональном сленге называются не «посетители» и не «клиенты», а именно «гости». Гости, которые пришли в твой дом, в дом с твоими правилами.

Перед уходом, мой новый бизнес-гуру сказал мне и вовсе порой немыслимые вещи: « Никого к себе не зови, скажи, что у тебя здесь место для избранных. Пусть будет у тебя пусто, но говори, мол все столики заказаны. Попроси друзей распространить о тебе нелепых слухов: дескать, готовишь ты лично, а поваров бьешь за плохую работу, не терпишь шумных гостей, в общем расскажи о себе нелепых глупостей. Поверь, через год здесь все будет иначе. И, главное, подавай не еду, а образ.

Вот думаю, может с ним стоит согласиться?

Також читайте:

Огляд ринку

Майстер-клас

Головні питання

Також читайте

Касперський: Рятувальник світу від комп’ютерного зла

березня 21st, 2011 Журнал «Предприниматель»

Врятувати світ від комп’ютерного зла

У світі є два глобальні російських бренду – Калашников і Касперський. Офіси компанії Євгенія Касперського є в усіх країнах світу, тільки в Китаї його антивірусами користуються 100 мільйонів чоловік. Експерти оцінюють вартість “Лабораторії Касперського” ​​в 2 мільярди доларів.

Самурайська сталь

березня 18th, 2011 Журнал «Предприниматель»

Металургійну галузь Японії паралізувало на половину в результаті найбільшої в історії цієї країни землетрусу і цунамі. Однак не все так сумно, як про це говорять.

В осточное узбережжі

Найбільші втрати понесли промислові гіганти в префектурі Міяги в місці зі столицею Сіндай. Компанія Nippon Steel вже підтвердила затоплення і знеструмлення всього заводу Kamaishi Steelworks, який виробляє небагато-немало 600 тис. тонн арматури на рік, а також порту, який був повністю зруйнований в результаті цунамі.

В районі цієї префектури розташовані також безліч невеликих заводів. Зокрема це компанія JFE Steel, представники якої вже підтвердили затоплення двох своїх заводів – Sendai Works, яка виробляє 800 тис. тонн сталі на рік, і Tohoku Steel, яка виробляє трохи менше – 264 тис. тонн. Також затоплений завод Itoh Steel в місті Ісіномакі, його виробничі потужності становлять 200 тис. тонн, і завод Tokyo Tekko (170 тис. тонн) у префектурі Аоморі, Хасінох.

Південне узбережжі

Південне узбережжя постраждало трохи менше ніж східне, розташоване поблизу острова Хоккайдо підприємство Muroran Works, яке входить в Nippon Steel, повідомило, що серйозних руйнувань завод не отримав, тому найближчим часом виробництво катанки буде збільшено, тому як потрібно компенсувати простий Kamaishi Steelworks.

Схема розташування заводів компанії Nippon Steel

Схема розташування заводів компанії Nippon Steel

Наступний поштовх в 7,4 бали зачепив Токійську затоку в префектурі Ібарагі. На узбережжі розміщені заводи найбільших сталеливарних корпорацій Японії, але відчутних руйнувань стихія їм не завдала. Більше того, на заводі Kimitsu Steelworks (5,8 млн. тонн сирої сталі) у Nippon Steel, відновлено виробництво на прокатних потужностях і доменне виробництво, яке раніше було виведено з експлуатації.

Після руйнівної хвилі в ЗМІ одразу з’явилися повідомлення що JFE Steel – Chiba Works (2,57 млн. тонн) – палахкотить у вогні, однак, JFE Steel спростували цю інформацію, повідомивши, що загоряння було на Keihin Works (2,7 млн. т ) – сусіднє підприємство, але воно було не значне, і було швидко погашено. Більше того, в неділю JFE Steel запустили законсервовані домни на підприємствах Chiba Works і Keihin Works.

Схема розташування заводів JFE Steel

Схема розташування заводів JFE Steel

Найбільші руйнування хвиля завдала узбережжя Токійської затоки, там знаходиться сталеливарне підприємство Kashima Works (5,7 млн. тонн сталі), яке входить в Sumitomo Metal Industries. У день, коли стався другий поштовх землетрусу, загорілися коксохімічне виробництво заводу, пожежа була згашена лише через добу. Також підприємство Kashima Works було змушене, на невизначений час, законсервувати дві доменні печі та інше виробництво сталі.

Схема розташування заводів Sumitomo Metal Industries

Схема розташування заводів Sumitomo Metal Industries

Електроенергетична залежність

Втім, японських металургів чекає ще одне випробування – очікується перебої з поставками електроенергії, у зв’язку з надзвичайними положеннями на деяких АЕС, а саме на Фукусіма і Онагава. Компаніям Nippon Steel і JFE Steel уже довелося зупинити деякий виробництво на своїх невеликих заводах.

Значна частина стали в Японії виготовляється електродуговим способом і відключення струму негативно позначиться на виробництві. Туго доведеться 18 електрометалургійним підприємств, розташованим на рівнині Канто, уздовж Токіо і доходить до Фукусіма (Tokyo Steel Manufacturing в Уцуномія, Kanto Steel в Цусіура, Godo Steel в Фунабасі). Ці гіганти проводять щомісяця в сукупності 400 тис. тонн сирої сталі для будівельної галузі, а також обсепечівают близько 20% від виплавки електросталі в Японії.

Обмеження поставок електрики може торкнуться безпосередньо Токіо, Саітама, Чіби, Ібарагі та інших префектур. Більше того, очікується, що обмеження поставок електроенергії торкнеться самого Токіо, Чіби, Саітама, Ібарагі та кількох інших префектур.

Споживання зросте, але не відразу

Японія на даний момент посідає друге місце за величиною виробництва сталі в світі (110 млн. тонн в 2010 році), на частку її сталеливарних комбінатів припадає 10% загальної виплавки сталі у світі. Deutsche Bank оцінило японські перспективи, стихія торкнеться близько 40% всіх сталеливарних виробництв у Японії. У цілому втрати можуть становити від 15 до 20 млн. тонн на рік, що не критично для світового ринку.

Провідні виробники сталі в Японії, дані за 2009 рік:

Компанії Виробництво (млн. тонн)
Nippon Steel 27,61
JFE Steel 26,28
Sumitomo Metals 10,81
Kobe Steel 5,94
Nisshin Steel 3,07
Tokyo Steel 1,80

Дефіцит сталі в світі буде, але його покриють інші виробники, з інших країн, швидше за все південнокорейські Hyundai Steel і Posco. Більше того на ринку південно-східної Азії японські ніші потіснять китайські, російські, а також українські металурги.

Безумовно, в Японії, незабаром очікує зростання споживання, який обумовлений потребою відновити зруйновану інфраструктуру. Однак це відбудеться не раніше другої половини року, а поки попит буде падати. Адже на метал зав’язані інші галузі, інші споживачі металу.

На черзі японський автопром. Тимчасово закриті автозаводи Nissan, Suzuki, Toyota, Honda і Mitsubishi. Виробництво побутових електроприладів також паралізована: Toshiba, Sony, Panasonic, Fujitsu.

Ринок залізної руди підходить « до дна »

Ще однією неминучістю розгулу стихії стане підвищення волатильності котирувань залізної руди.

Фактично п’ять сталеливарних підприємств, які зачепила стихія, будуть простоювати протягом півроку. Постачання сировини на ці підприємства здійснюється по ф’ючерсах з бразильською компанією Vale SA, інша частина сировини закуповується на спотовому ринку Австралії.

Для своїх потреб сталелетейная галузь імпортує порядку 22,2 млн. тонн залізної руди, яка, в результаті простою деяких виробництв стане незатребуваною на ринку. На цьому тлі котирування спотові залізної руди вже почали знижуватися, так і не діставшись до рекордної позначки в $ 200 за тонну. Котирування досягли тримісячного мінімуму і складають $ 170 за тонну.

Таким чином, катаклізми все таки «підклали свиню» найбільшим світовим виробникам руди – BHP Billiton, Rio Tinto і Vale, які на початку березня озвучили свої нові апетити на руду, запропонувавши з 1 квітня зростання 20-23% контрактних цін. Тому в даний момент їм це зробити буде дуже складно, навіть враховуючи що за умовами контрактів на II квартал ціни будуть базуватися на середніх ціна грудня, січня і лютого.

По суті проблема стоїть не тільки в зупинці сталеливарних заводів, також існують величезні проблеми з логістикою, оскільки порти не працюють, вантажно-розвантажувальна інфраструктура зруйнована, склади, ж / д і автомагістралі пошкоджені. Тому в першу чергу, стримуючим фактором відновлює в сталеливарній галузі Японії, є саме транспортна проблема.

Філіп Ільїн-Адаев: Мій початковий капітал був 50 000 $

березня 18th, 2011 Журнал «Предприниматель»

Мій початковий капітал був 50 000 $

Філіп Ільїн-Адаев зрозумів, що робота журналіста і PR-менеджера ніколи не принесе йому багато грошей. Тоді Філіп створив кращий сайт про банківські послуги banki.ru і незабаром став заможною людиною. У роботі йому допомагає дружина – відома медіа персона, вона теж з’явиться в цій програмі.

Опубліковані прізвища нових власників Укртелекому

березня 18th, 2011 Журнал «Предприниматель»

Олександр Рябченко (глава ФДМУ) назвав прізвища фізичних осіб, які через юридичну особу ТОВ «ЕСУ» купили 92,79% акцій українського монополіста у сфері фіксованого зв’язку. Прізвища Рябченко онародовал на пленарному засіданні у Верхній Раді.

Він повідомив що всі власники є громадянами Австрійської Республіки, які придбали компанію через кіпрський офшор (Epic Telecom Invest Ltd), тонко натякаючи на той факт, що українці тут на замішані і лобіювання інтересів тут немає. «Українських прізвищ тут немає», – додав він.

Прізвища були приведені у відповідь на зауваження народного депутата Андрія Шкіля, мовляв у власників повинні бути прізвища та імена. Зокрема, це Пітер Гольдшайдер, у нього 24% акцій, Густав Вурмброк – 24%, по 23,5% у Бріджит Гольдшайдер і Марини Вурмбок, що залишилася частка в 5% знаходиться у Франца Лансшутцера.

При цьому панове Г. Вурмбок і П. Гольдшайдер є співзасновниками інвестиційного фонду «Epic», який власне і інвестував в акції «Укртелекому». Судячи з усього за австрійським фондом все таки коштує сам австрійський фонд, а всі заяви про те, що за австрійцями стоїть хтось інший безпідставні. Нещодавно представники фонду, щоб розвіяти міфи, навіть зробили офіційну заяву з цього приводу і сказали що є єдиними власниками українського активу, а зміни власників фонду пов’язані з оптимізацією структури холдингу, яка проводилася перед приватизацією Укртелекому. Петер Гольдшайдер відверто здивувався політизованістю українського суспільства, сказавши, – «Досить дивно, як таке малозначне подія може привернути увагу”.

Японський урок від Нобу

березня 15th, 2011 Журнал «Предприниматель»

Нещодавно Нобу Мацухіса, творець неповторного кулінарного стилю і 21 ресторану по всьому світу провів майстер-клас в московському Nobu.

На завершення майстер-класу Нобу дав 6 уроків початківцям рестораторам, тепер ці фундаментальні тези доступні тобі, дорогий читачу.

Урок 1

Для того щоб створити успішний бренд в Америці, зовсім не обов’язково знати досконало англійську мову

Ясна річ, що Нобу, звичайно ж, говорить по-англійськи, правда гірше ніж Арнольд Шварценеггер. Але сам майстер-клас віддав перевагу вести на японському, через перекладача.

Урок 2

Успіх не приходить в перший же день

Успіх не приходить відразу, безліч спроб згорнути рол з вугром так як належить це підтверджує (хто пробував, той знає), також і в бізнесі. Нобу почав з самого низу ресторанної справи: відразу після школи він відправився працювати в заклад, в якому йому довелося тягати на собі величезні рибні корзини, мити підлогу і переставляти меблі. Перед тим як він перейшов працювати за стійку, де готують суші, минуло три роки. Після нетривалого часу він поїхав до Перу, де йому довірили управління японським рестораном, Нобу успішно керував закладом поки не посварився з господарем ресторану. Далі він рік провів у Аргентині, особливого успіху він там не досяг, зате витратив усі свої накопичення і практично втратив віру в себе.

Але після, на Алясці, йому несподівано підвернувся багатообіцяючий проект. Вибір країн на перший погляд здається досить екзотичним – але враховуючи ментальність японців, для нього Перу, Аляска, Каліфорнія, Аргентина – всього-на-всього інший берег Тихого Океану. На будівництво нового ресторану в Анкориджі пішло шість місяців, ще два місяці пішло на розвиток, ресторан набирав обертів, а потім згорів в один день. Горем убитий Нобу перебрався в Лос-Анджелес, де йому довелося почати навіть не з нуля, а набагато нижче, адже треба було повертати борги за «згорілий» проект.

Урок 3

Потрібно мати терпіння

Нобу Мацухіса

Нобу Мацухіса

Ресторан Нобу Мацухіса в Каліфорнії, який носив однойменну назву – «Мацухіса», чекав грандіозний успіх. Однак прославившись на всю Америку знаменитий шеф​​-кухар не поспішав відкривати ресторани по всьому світу. Вже тоді Роберт Де Ніро, голлівудський актор, майбутній партнер Нобу, кілька разів пропонував відкрити мережу, навіть показував у Нью-Йорку розкішна будівля, в якому міг би розміститися один з ресторанів. Нобу дозрів лише через чотири роки. Хоча в цьому є щось особливе – саме фірмове блюдо в Nobu, це чорна тріска, має досить тривалий процес готування: рибу вимочують у соусі місо (паста з рису і соєвих бобів), потім три дні держут в холодильнику, тільки після піддають термічній обробці.

Урок 4

Про стиль Нобу

Знаменита чорна тріска Nobu

Знаменита чорна тріска Nobu

Вобще готувати страви в стилі а-ля Нобу – безглуздо заняття, якщо ви не має доступ до свіжої риби і морепродуктів. Припустимо візьмемо сашимі-салат, Нобу швидко обсмажує великий шматок тунця з обох сторін на розпеченій пательні, після кидає рибу у воду з льодом, таким шоковим зупиняючи процес готування. Далі тунець ріжеться на тонкі скибочки і промокается серветкою, навколо лягають гірки з листя салату. Подається з «заправкою Мацухіса» – це певний компроміс між японською кухнею і американським смаками. В основі заправки лежить соєвий соус, виноградне і кунжутне масло, дрібно нарізаний лук, оцет, чорний перець і гірчичний порошок відповідають за гостроту. Цукор смягчет смак страви. Ця заправка йде не тільки до салату, вона також славно підходить до рибу або м’ясу.

Урок 5

Потрібно зловити момент

Майстер-клас Нобу Мацухіса

Майстер-клас Нобу Мацухіса

Нобу, робота в Перу, виявив, що у місцевих морський вугор рідко з’являється на столах, тому його продають на ринку як придаток, що випадково потрапив в мережу. Нобу скористався цим і став брати вугра практично задарма, готуючи з нього кулінарні шедеври, ціну він виправдовуючи тим, що вугор потрібен був йому для собаки привезеної з Японії (мовляв, така в неї примха).

Урок 6

У Москві, де недавно відкрився ресторан Nobu, Мацухіса стояв у своїх яскравих кросівках, в яких його можна побачити на всіх фото в журналах або на обкладинці власне книги.
І останній урок: залишатися вірним собі.

Також читайте:

Огляд ринку

Майстер-клас

Головні питання

Також читайте

Ренат Хамідулін: Робіть те, в чому розбираєтесь

березня 15th, 2011 Журнал «Предприниматель»

Робіть те, в чому розбираєтесь

Велогонщик Ренат Хамидулин ушел из большого спорта и открыл свое дело. Вместе со своим братом он начал торговать велосипедами на улице, а сейчас его компания “Велоспорт” вышла на оборот в 1 миллион евро в год. Ренат советует начинающим бизнесменам заниматься тем делом, в котором они разбираются.

Аркадій Новіков: Сирена — мій перший ресторан

березня 14th, 2011 Журнал «Предприниматель»

Аркадій Новиков є одним з найвідоміших рестораторів у світі. Він насамперед симпатичний, як особистість. Кар’єру Аркадій почав з посади кухаря в ресторані «Університетський», якому він віддав свої 5 років життя і отримав чимало досвіду. Вивчивши ресторанну кухню, він не тільки зрозумів що люди люблять їсти, а й розібрався з фінансовою стороною цього бізнесу. У 1992 році він відкрив свій перший ресторан під назвою «Сирена». З тих пір він став буквально народним «годувальником» Москви, створивши більше 30 різних закладів, з них можна відзначити «Царське полювання», «Сирена», «Сир», «Маркет», «Узбекистан», Vogue-café та інші.



Також ви можете подивитися як Новиков ділиться секретами ресторанного бізнесу в передачі Бізнес-секрети з Олегом Тинькова.

Також читайте:

Огляд ринку

Майстер-клас

Головні питання

Також читайте

RSS FeedПодпишитесь на нашу RSS ленту!